Сьогодні я вирішив трохи внести розмаїття у свої покатушки і тому поїхав кататися осіннім лісом не під музику чи якусь "розумну" аудіокнигу, а вирішив послухати поезії Волта Вітмена. І мушу зізнатися - мені сподобалося, хоча я абсолютно не розуміюся на поезії. Життєлюбний стиль Вітмена і подача у формі "що бачу те співаю" - гарно співпали з моїм настроєм та спокоєм осіннього лісу.
Але ліс не завжди був тихий, бо я зустрів двох своїх друзів - бродяг дхарми - безпритульних собакевичів, які часто зі мною наввипередки бігають за велом. А кататися з таким собачим супроводом я просто обожнюю - це те, що завжди заряджає позитивом. Бо вони несуться по стежках як божевільні, яких тільки-но випустили з псих-лікарні, ще й встигають між собою погратися. А сьогодні ця собача парочка - бо це пес і сучка - ще й погналася за лисицею.
Слухаю я собі Волта Вітмена, і тут чую
що здійнявся такий гавкіт - повертаю голову і бачу що за мною несеться
на шаленій швидкості лисиця з величезним пухнастим хвостом, а за нею
несуться мої-не-мої собакевичі. Через те що лисичка примружує очі, вона
здається найщасливішою в світі. Наче те, що зараз за нею женуться два
прибацаних собаки - це взагалі найкраще що з нею коли-небудь було,
найцікавіша пригода - настільки в неї щаслива морда. А через те, що біля
стежки ліс був дуже щільний - то пані лисиця тікала прямо по стежці
біля мого вєліка. І якісь секунди я так і летів по стежці у супроводі
лисиці і двох собак. Вони теж були в повному захваті - здійняли такий
гавкіт, що було абсолютно зрозуміло - це їх неймовірно захоплює. Вони
виробляли такі піруети, намагаючись її впіймати, що це було дуже весело і
смішно. А потім вони зникли в лісі, і я навіть занепокоївся чи не
наздоженуть вони її. Бо для мене лисичка значить більше ніж просто
лисичка :) Тим більше, що я час від часу бачу цю лисичку. Якось я сидів
біля ватри, а вона просто підійшла близько і дивилася на мене - а я
дивився на неї. І у нас був такий мовчазний діалог під тріскіт багаття.
Напевно вона подумала, що це якийсь дивний відлюдник, який чомусь любить
гуляти лісом вночі і сидіти біля вогнища під зоряним небом.
 |
| Дядько Волт |
Коли я вже втратив надію знайти моїх собакевичів - я їх таки зустрів на дорозі за пару кілометрів від того місця, де вони зникли у лісі - заморених, з язиками на плечах і щасливих :) Видно що лисичка зробила для них гарну пробіжку, але вони були задоволені як діти, які побачили якусь нову забавку.
Коротше, Волт Вітмен. Його публікували навіть
у совку. І кажуть, що ним надихався такий волоцюга як Керуак. Вітмен
описує реальність в стилі що бачу, те й співаю - але робить це з великою
любов'ю до життя в усіх його проявах. Найбільше з усієї збірки мені
сподобалася "Пісня про себе". Якби не озвучка аудіокниги Характерником -
то я б ніколи не прочитав би ці поезії, бо якось я не схильний до
читання поезій. Тому моя подяка декламатору. Його канал на ютубі тут:
Завантажити аудіокнигу можна тут: https://toloka.to/t114718
Завантажити текстовий варіант можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Vitmen_Volt/Pisnia_pro_sebe_vyd_1977/
Наразі поки що все.
